Стався якось по льоту, зі мною випадок, після якого я мало не посивів

0
253


Стався якось по льоту, зі мною випадок, після якого я мало не посивів. Справа була на трасі Камінь-на-Обі — Крутиха. Хто знає, є перед Карасями міст такий внизу, поруч ключик б’є. А по обидва боки від мосту дорога піднімається на пагорки.
З боку Карасів взгорок покруче буде, і часто машини їдуть до нього не видно тривалий час. А перед селом так ще й заворот. Так от, повертаючись з міста, я проїхав заворот і став під’їжджати до мосту. Йшов кілометрів 60-70 десь після завороту.
І якраз перед спуском, несподівано показуються з низини дві кабіни Камазів. При тому один з них іде по зустрічній. Прям в лоб йде. Блін. Якщо б я побачив їх на дві секунди пізніше, думаю написати це б уже не зміг. Варіантів тут не багато — або лоб в лоб, або узбіччя, або кювет.
Якимось дивом примудрився проїхати по узбіччю не злетівши з дороги і не «поцілувавшись» з КАМАЗом. Благо літо було. Взимку б не вийшло. Може рефлекси врятували, може ангел-хранитель вчасно смикнув кермо. Спектр емоцій описати словами важко. У такі моменти життя перед очима проноситься. Ти просто розумієш, що ще пару секунд і, можливо настав би повний УСІХ. При тому конкретний.
Ці два чуда, природно, не зупинилися, умчали в захід. Матюкався я хвилини дві, вийшовши з машини і жадібно затягуючись сигаретою.
От скажіть, ким треба бути, щоб таке на підйомах влаштовувати? Ясна річ, що один вирішив обігнати іншого, не ралі ж вони там робили? Але навіщо це робити на мості і на підйомі? А адже на цій ділянці дороги вже аварії були.