Поїхав якось мій приятель в сусіднє місто автостопом. Стоїть він на дорозі голосує, та ось тільки ніхто не зупиняється. І ось гальмує одна машина. Ну і мій друг, недовго думаючи, сідає. Водій виявився ще тим лихачем. Машина, здавалося, летіла. Проїхали вони так пів години, і друг мій вийшов, коли машина повернула в інший бік.
Їхати йому ще залишалося пів шляху. Що йому залишається робити? Встав знову голосувати. І тут один зауважує, що під’їжджають до болю знайомі автомобілі, і згадує, що бачив їх кілометрів 70 тому, коли голосував. Водії ж, забувши про існування дороги, прикували погляди до хлопця на узбіччі. Для них все це в точності нагадувало епізод якогось містичного серіалу. Щось мені підказує, що вони ще довго будуть згадувати образ хлопця, який час від часу з’являється на узбіччі і намагається зловити машину.
