Дипломатія – це не тільки люди у костюмах, які вміють посміхатися тим, хто їм не подобається. Є чимало інших способів налагодити дипломатичні відносини, і деякі з них вам здадуться несподіваними. Насправді дипломатичні відносини можуть налагоджуватися навіть без залучення людей.
Як ми скоро дізнаємося, дипломатія – це щось більше, ніж відправка послів. Селфи, військові кораблі, тварини, їжа, спорт, дороги, мости, гроші і навіть твіти – все це можна використовувати як знаряддя дипломатії. Очевидно, що багатьом з нас доводилося бути одержувачами дипломатичних послань, не усвідомлюючи того.
10. Панда-дипломатія
Китай використовує панд в якості зброї дипломатії з часів голови Мао Цзедуна. Ідея полягала в тому, що панда підносилася в подарунок іноземним урядам у спробі встановити більш тісні стосунки. Отримання панди з Китаю не означає, що отримала подарунок країна вважається одним Китаю, це лише запрошення до такої дружби.
Аналітики помітили, що в слід за врученням панди часто йдуть пропозиції вигідних угод. У 2011 році незабаром після отримання декількох панд уряд Шотландії підписав з Китаєм контракти на суму 2,6 млрд фунтів. Такі країни, як Австралія, Канада і Франція, повчили замовлення на постачання урану в Китай теж після отримання панд.
Поки ці країни тримають панд у своїх зоопарках, Китай використовує уран для нарощування свого ядерного потенціалу. Не дивно, що панди стали одними з найважливіших дипломатів Китаю. На сьогоднішній день всі гігантські панди в зоопарках по всьому світу належать китайському уряду, навіть якщо ці панди народилися не в Китаї, вони лише орендуються зоопарками.
9. Гастродипломатия
Гастродипломатия – це представлення країни через національну кухню. Вона широко використовується в Сполучених Штатах, і такі країни, як Південна Корея і Таїланд, перед відправкою в США своїх громадян навчають їх приготування національних страв. Тепер ви розумієте, чому в США так багато тайських і корейських ресторанів.
Хіларі Клінтон, коли вона була державним секретарем, спробувала створити американську версію гастродипломатии. Вона організувала корпус «посольських шеф-кухарів», в якому було 80 кухарів для обслуговування іноземних дипломатів і керівників.
Цікаво, що сама ідея гастродипломатии не нова. Вона використовувалася ще в Стародавньому Римі, коли римляни запрошували своїх ворогів на банкет. І який же ефект? В ході опитування більше половини респондентів заявили, що у них складалося більш позитивне думка про країну після того, як вони спробували її національні страви.
8. Дипломатія канонерок
Дипломатія канонерок ‒ це варіант дипломатії, заснований на батога і пряники. Часто цей термін відноситься до використання військових кораблів і канонерських човнів для залякування більш слабкого конкурента, поки той не погодиться на вимоги країни, яка розгорнула військовий флот. Термін також може бути використаний для більш загального відображення військової сили.
Деякі країни, зокрема США, використовували дипломатія канонерок в 19 і 20 століттях. Президент Теодор Рузвельт часто використовував військові кораблі, щоб залякати уряду таких невеликих країн, як Гаїті, Панама, Колумбія і Нікарагуа.
У 1933 році президент Франклін Д. Рузвельт відмовився від дипломатії канонерок, віддавши перевагу менш загрозливим форм впливу. Однак під час холодної війни США повернулися до дипломатії канонерок, погрожуючи військовими діями кількох латиноамериканським державам.
7. Боргова дипломатія
Боргова дипломатія – це ще одна китайська тактика. Вона припускає, що Китай надає величезні кредити більш бідним країнам для будівництва інфраструктури. Китай знає, що країни не зможуть повернути гроші, але це не головне. Багато країн беруть ці привабливі кредити і усвідомлюють їхню справжню вартість лише тоді, коли приходить час платити.
У 2011 році Таджикистан поступився частину землі вздовж кордону з Китаєм після того, як не зміг погасити кредит. Обидві країни претендували на володіння цією землею, поки Таджикистан, зрештою, не відступив. У 2017 році Шрі-Ланка віддала Китаю в оренду на 99 років свій ключовий порт в якості оплати кредиту в 1 мільярд доларів.
Такі країни, як Чорногорія, Фіджі і Тонга, також відчувають проблеми з погашенням своїх боргів Китаю. Фіджі повинна 500 мільйонів доларів, а Тонга – 160 мільйонів доларів, що складає приблизно третину від її ВВП. У 2018 році прем’єр-міністр Тонги був настільки засмучений китайським кредитом, що відкрито закликав інші тихоокеанські острівні держави відмовитися від китайських кредитів. Через кілька днів він відкликав свою заяву без пояснення причин.
Після того як Китай зайняв порт Шрі-Ланки, кілька країн усвідомили суть китайської боргова дипломатії. Непал, Пакистан, Сьєрра-Леоне, Бангладеш і Малайзія скасували свої заявки на кредити, які вони планували отримати від Китаю. Прем’єр-міністр Малайзії Махатхір Мохамад заявив, що він відмовився від кредиту в 20 мільярдів доларів тому, що не хоче, щоб Малайзія стала китайською колонією.
Єдиною країною, яка не винесла уроки з досвіду Шрі-Ланки, була сама Шрі-Ланка. У 2018 році вона зайняла ще один мільярд доларів у Китаю.
6. Пінг-понговая дипломатія
Пінг-понговая дипломатія є ще однією формою дипломатії, властивої для Китаю. І саме вона поклала початок діалогу Китаю і США. У 1949 році комуністичний уряд Китаю після повалення попереднього уряду закрило країну від будь-яких контактів зі Сполученими Штатами.
Ситуація змінилася в 1971 році. Після того, як китайська і американська команди з пінг-понгу зустрілися на чемпіонаті світу з настільного тенісу в Японії, Китай запросив американську команду здійснити поїздку з Китаю. Після того як пропозицію було схвалено президентом Ніксоном, американська команда відвідала Китай.
Після візиту президент Ніксон направив держсекретаря Генрі Кіссінджера в Китай з метою підготовки офіційного урядового візиту. Переговори пройшли успішно, і в лютому 1972 року Ніксон відвідав Китай. Уряд США відповіло на цей жест у квітні 1972 року, коли китайська команда відвідала США, щоб зіграти серію матчів по всій території Штатів.
5. Крикетная дипломатія
Одна з небагатьох спільних рис Індії і Пакистану – їх любов до крикету. Турніри з крикету між двома країнами, як правило, напружені, тому що часто це більше, ніж просто змагання. В них є і політика, і національна гордість. Тим не менш, обидві країни використовують гру для поліпшення своїх відносин.
Індія і Пакистан провели свій перший матч з крикету в 1954 році, коли Індія запросила до себе для гри команду з Пакистану. Потім пакистанці відповіли взаємністю і запросили індійську команду на матч. Індія і Пакистан знову зустрілися в 1961 і 1965 роках. Подальші матчі були припинені з початку війни між країнами.
Матчі поновилися в 1978 році, і Пакистан переміг Індію на її території. Обидві країни вважають програш приниженням. Воно ще більше посилюється, коли команда програє на власному полі, як це відбулося в 1978 році. Капітан пакистанської команди з крикету підлив масла у вогонь, сказавши, що поразка Індії було «перемогою мусульман усього світу над індусами». Між тим, Індія звинуватила суддю підтримки пакистанців.
Індія і Пакистан знову зустрілися в Індії в лютому 1987 року. На матчі був присутній президент Пакистану генерал Мухаммад Зія-уль-Хак, який під час матчу повідомив індусам, що Пакистан має ядерну зброю. В той момент Пакистан зосередив свої війська на кордоні у відповідь на масштабні військові навчання, які проводяться Індією.
4. Стадіонна дипломатія
Китай є найбільшим інвестором в Африці. Одним з основних інструментів для інвестицій є так звана «стадіонна дипломатія» – будівництво стадіонів і спортивних споруд з метою завоювати прихильність урядів африканських країн. У 2010 році повідомлялося, що Китай вже побудував 50 стадіонів у кількох країнах Африки.
В залежності від обставин, Китай може профінансувати будівництво стадіону в поодинці або надати кредит на його будівництво. В обмін Китай отримує урядові пільги, подробиці яких не розкриваються. Передбачається, що вони стосуються поставок сировини.
Стадіони часто є добре продуманими і навіть можуть розглядатися як національні пам’ятки. Наприклад, національний стадіон Мозамбіку на 42000 місць вартістю в 500 мільйонів юанів є найбільшим спорудою з моменту здобуття країною незалежності. Як і більшість інших стадіонів, він побудований у відповідності з вимогами ФІФА та олімпійськими стандартами.
До 2015 року Китай завдав превентивного удару по США, коли президент Обама здійснив державний візит до Кенії. За два дні до приїзду Обами китайський уряд оголосив, що планує оновити стадіон, на якому Обама повинен був виступити з промовою.
За словами Китаю, проект є одним з трьох, які він буде фінансувати на прохання уряду Кенії. Сукупна вартість трьох проектів складе 17 мільйонів доларів. Сам стадіон був побудований Китаєм ще в 1980-х роках і переданий в дар уряду Кенії.
3. Слонова дипломатія
Слонова дипломатія використовується виключно урядом Шрі-Ланки. Зазвичай воно дарує слонів іншим країнам в знак дружби і для поліпшення відносин. Слони настільки важливі для дипломатії Шрі-Ланки, що один з високопоставлених дипломатів зазначив, що острівна держава дарує слонів тільки тим країнам, які воно вважає друзями.
У 2010 році Шрі-Ланка подарувала двох дорослих слонів Південної Кореї. Це були самець і самка. У 2013 році президент Махінда Раджапакса подарував Японії двох слонів під час державного візиту.
2. Дипломатія коал
Коали милі і приємні. Родом вони з Австралії, і це робить їх ідеальними тваринами для австралійської дипломатії. Коали настільки важливі для дипломатичних зусиль Австралії, що Міністерство закордонних справ і торгівлі випустило керівництво на 600 сторінках, в якому детально розповідається про те, як країни, що отримують коал, повинні за ними доглядати.
Якщо Австралія не дарує своїх коал таким дружнім країнам, як Японія і Сінгапур, вона демонструє їх на самітах. У 2014 році кілька світових лідерів, у тому числі президенти Барак Обама і Володимир Путін, були сфотографовані з коалами під час саміту G20 в Австралії.
Австралійська лейбористська партія в 2016 році піддала критиці австралійську дипломатію коал. Лейбористська партія заявила, що нинішній уряд з моменту приходу до влади витратило 400000 доларів на фотозйомку з коалами. На одну тільки транспортування чотирьох коал в Сінгапур було витрачено 133000 доларів. У ці витрати входить доставка два рази в тиждень листя евкаліпта для годівлі тварин. На доставку коал у Брісбен, де проходив саміт G20 2014 року, було витрачено 24000 доларів.
1. Цифрова дипломатія
Цифрова дипломатія не має конкретного визначення. У двох словах, це універсальний термін, що відноситься до використання інформаційних і комунікаційних технологій для потреб дипломатії. Це може бути Інтернет, соціальні мережі або просто цифрові пристрої. Це можуть бути навіть такі прості дії, як зйомки селфи.
За дипломатичними правилами, уряду однієї країни не дозволяється розмовляти з громадянами іншої. Це змінилося з появою цифрової дипломатії. Уявіть собі твіти уряду Північної Кореї, відповіді громадянина Південної Кореї і відповідь уряду Північної Кореї. Це було б прикладом цифрової дипломатії.
Президент Дональд Трамп використовує цифрову дипломатію, коли він пише в Твіттері. Іноді іноземні уряди відповідають на його коментарі. В інших випадках вони реагують на його твіти під час власних телевізійних інтерв’ю. Іноземні уряди також пишуть свої коментарі в Твіттері у відповідь на заяви президента Трампа, зроблені в ході його інтерв’ю.
