Заброшка або Будьте уважні!

0
290


Поїхав я якось до друзів в один невеликий обласний центр. Все було — як воно і буває при зустрічі старих друзів: їжа, трохи алкоголю, прогулянка, трохи алкоголю…
Ввечері пішли на шашлики. Повели мене на якийсь зарослий ставок. До речі, дуже здивувало тоді, що прямо в межах міста так багато приватних секторів, парків і, відверто кажучи, ліси. Сидимо під величезною вербою, пробуємо недожаренный шашлик, запиваючи його горілкою й цькуємо байки про Светок і Льонок, які всім і так давно відомі, перемежовуючи, хіба що, яким-небудь бородатим анекдотом. Коротше кажучи, все за планом.
В один прекрасний момент я розумію, що баварські ковбаски, присмачені пивом, що я з радістю поглинав в поїзді, просилися назовні, щоб поступитися місцем охрененному среднероссийскому шашлику…
Чемно вибачившись, набравши серветок, відходжу в сторону…
Сска! Немає жодного затишного місця! Кругом то парочки тусуються, то мангали горять… Йдемо далі. Будівля. Світла немає. Зовсім ні. Начебто заброшка. Про! Те, що треба!
Підходжу. Що я там в темряві косими від вина очима не побачив?..
Коротше, навіть вхід не став шукати — просто зайшов в найближчий закуток і присів. Все вийшло.
Йдучи з місця злочину, дістав сигарету, чиркнув запальничкою і побачив дивний прямокутник на стіні…
Підійшов до прямокутника, висвітлив мізерним полум’ям запальнички околиці і протверезів…
(Тут можна написати:»продовження читайте в наступному пості», але я не збоченець).
«Заброшка» виявилася будівлею прокуратури Хрензнает якого району Среднероссийского міста… І купа красувалася і пахла безпосередньо на ґанку цієї прокуратури.
Чоловікам нічого не сказав, мовчки пив і озирався, шукаючи в гуляють постаті людей з погонами. Вночі вони теж снилися, спав погано.
Висновок: пішов справити нужду — будь уважний!
Дякую за увагу. Легше.