Громадський транспорт. Годину пік. Пристойних розмірів жінка років шістдесяти протискується крізь людей, при цьому вибачаючись і злегка посміхаючись. Наполегливо, із завзятістю, але ввічливо.
Слідом, тримаючись за руку, йде тендітна дама в круглих окулярах і помаранчевій жилетці – білетер, але з темпераментом не для такої роботи — боязка, спокійна і мовчазна. Підкоряючись силі, ледве йде, але руку не випускає. Ніяково їй, вхопили міцно. За ними по п’ятах плететься хлопчисько років десяти, на амебу схожий. І ось, підходячи до мети, тітка-тягач обертається і на весь автобус ойкає, зі страхом і здивуванням голосно видає: «Вибачте! А де Петя, я ж його за руку вела?!»
