Коли втомлюєшся від побитих і исхоженных пам’яток, завжди хочеться якоїсь альтернативи і трохи екстриму. У кожному великому місті є такі місця, куди вас не поведуть гіди, і про яких знає лише пара-трійка десятків людей. У Прибалтиці таких місць хоч відбавляй — дісталися в спадок від СРСР: занедбані гіганти-заводи, бункери, піонерські табори, невеликі підприємства, будинки відпочинку і в’язниці. З моїми новими таллинскими друзями ми зробили невеликий urbex-тур заброшкам Талліна, і ось, що я побачив за один вечір…
Закинутки в Талліні є практично в самому центрі. Кілька заводів, колись які гриміли славою на весь Союз, з 90-х років стоять і повільно руйнуються. Будь-яке велике радянське підприємство повинно бути оснащене власним бомбосховищем, готовим прийняти співробітників в потрібний момент. На заводі працює воно підтримується в належному стані, а на покинутому нікому до нього і справи немає. Ось з одного такого нікому не потрібного «бомбаря» ми і починаємо тур.
Покинуте бомбосховище занедбаного заводу
Дорога в загадковий і захоплюючий світ Urban Exploration часто лежить через глибоку кролячу нору, як у Льюїса Керролла. Сто раз пошкодував, що не взяв із собою яку-небудь спецівку і відправився лазити по смітниках в ошатній пуховій куртці. Вхід в бункер захований під купою брудного торішнього листя, по якій і довелося скочуватися у вузький прохід разом з усією фототехнікою.
«Помойками» («баянами») на жаргоні urbex називаються розграбовані і зруйновані об’єкти, відомі широкому колу людей. Знайти чогось варта і цікаве тут вже просто неможливо. Незважаючи на те, що забирати речі з об’єкта вважається дуже поганим тоном, народ («хабарщики») не особливо гребує цим займатися, попутно руйнуючи і ламаючи все на своєму шляху.
Через рік або два після відкриття, заброшка з «годноты» перетворюється ось в таку «смітник»… Саме тому досвідчені дослідники неохоче діляться координатами нових місць, намагаючись зберегти їх для себе і свого близького оточення. І саме тому ваш стандартний питання «А де це?» в коментарі під подібними постами швидше за все залишиться без відповіді.
Звичайно, за російськими мірками, цей об’єкт можна було б назвати «годнотой», адже тут багато чого залишилося. У нас би вже давним давно все розтягли, і півміста каталося на мопедах ось в таких шоломах :).
Навряд чи вцілів би і програвач платівок, що висить на стіні.
Так і холодильник б винесли. Хоча, якби цей об’єкт трохи доступніше, то і в Естонії б його повністю розграбували. Все ж периметр заводу, оточений високими парканом, зупиняє випадкових людей і мисливців за металом.
Занедбаний завод
Раз вже ми на території заводу, то чому б не подивитися, що там залишилося? Обережно проходимо повз каптерки охорони, якій немає діла до цієї мізерії, і пірнаємо в темряву порожніх цехів.
Верстати давним давно вивезли, тому дивитися у величезних цехах зовсім нічого. Щось більш цікаве можна пошукати в адміністративному прибудові — зазвичай там залишаються якісь артефакти з далекого минулого.
Предмети, які лежать тут недоторканими протягом десятків років, немов машина часу переносять у часи, коли країна Євросоюзу була складовою іншої великої Імперії.
Це і профспілкові квитки з відмітками про сплату обов’язкових внесків…
І технічна документація, якою хтось вивчав за цим столом на початку 90-х…
Кабінет, з якого якось увечері пішли люди і вже не повернулися на наступний ранок…
І православний календар, який підказує, у якому році тут зупинився час: 1993-й…
Підземелля кажанів
Наступні кілька об’єктів знаходились за межами міста, але потрапити нам вдалося не на всі з них. В занедбаній в’язниці надто вже проявляла активність охорона, тому вирішили не ризикувати, щоб не попастися в руки поліції. А в піонерському таборі спрацювала на рух сигналізація, після чого через 6 хвилин приїхала машина ЧОП, ледь ми сховалися за лісосмугою. Після цих невдач ми вирішили подивитися на ті об’єкти, куди могли б потрапити гарантовано. Наприклад, оборонні споруди Російської імперії часів Першої світової війни.
Підвали берегових батарей затоплені ґрунтовими водами, тому для переміщення по ним необхідно використовувати рибальські вейдерсы або костюми РХБЗ.
Перша галерея привела нас в просторе приміщення, з якого можна вийти лише через вузький прихвостнів-«шкуродер». Знову пожалівши свою ошатну курточку, я проштовхнув перед собою фототехніку і на животі протиснувся у вузьку бетонну щілину між землею і бетонною основою фортеці.
Ми опинилися в просторій штольні, видовбаної 100 років тому у твердій породі.
З штольні на поверхню веде довгий, 600-метровий склепінчастий дренажний колектор, викладений цеглою. Він по коліно заповнений каламутною водою, а на дні — м’яка глина, в якій грузнуть ноги.
На склепіннях колектора, причепившись до кладці, сплять кажани. Вони провисят тут до весни, коли буде чим харчуватися. Якщо розбудити їх зараз, то, швидше за все, вони помруть від голоду, якщо знову не заснуть. Тому йдемо тихо і акуратно, щоб не потривожити тварин.
Нарешті, підземний колектор закінчується, і ми знову опиняємося у бетонних казематах фортеці.
Костюми знімаємо і повертаємося по дорозі до машини.
Склад занедбаного піонерського табору
Все ж в один піонерський табір нам вдалося потрапити. Сам він перебуває в дуже поганому стані — все давним-давно зруйновано і розграбовано. Крім одного приміщення, яке, чомусь, залишилося майже незайманими. Як виявилося, це актовий зал і примикає до нього склад. Думаю, любителі техніки оцінили по достоїнству валяються тут без діла експонати 🙂 наприклад, ось ці концертні колоночки по 500 ватт.
Судячи з усього, табір ще працював і в 2000-х, про що говорять сучасні касові термінали і свіжа, в упаковці, чекова стрічка.
На складі знайшлася різна посуд в упаковці,..
..якась дрібнота, на зразок ключів та…
…телевізори!
Багато телевізорів! Причому, більшість з них в абсолютно новому стані, якщо не вважати їх давно застарілу модель.
Бібліотека в бомбосховище
Ми вирішили завершити наше тур тим же, чим і починали — бомбосховищем. Тільки цей «бомбік» був у прекрасному збереженню і перебував під цілком працюючим предприятем. Пройшовши через вентиляційну шахту, ми опинилися у гермодвері, за якою горіло світло. Був уже пізній час, тому не склало праці тихо пройти повз сплячої охорони і опинитися в одному з приміщень бункера.
Це приміщення виявилося справжнім раєм бібліофіла! Бомбосховище було віддано під склад, куди стягнули заводську картотеку і нікому не потрібну бібліотеку.
Порившись на полицях, ми знайшли дуже цікаві експонати, надруковані в початку минулого століття!
Бібліотека виявилася повна старовинними німецькими виданнями з промисловості та техніці.
Про радянське минуле об’єкта нагадували лише ящики з костюмами РХБЗ та індивідуальними аптечками.
З вигляду стандартний комплект АІ-2 виглядав недоторканим. Однак капсула №2 з засобом при отруєнні фосфорорганічними речовинами виявилася порожньою. В ній повинна була лежати таблетка «тарена», у якій є одне побічна дія — сп’яніння, галюцинації, провали в пам’яті і сплутаність свідомості. Саме з-за цього ефекту препарат користувався популярністю у любителів психотропних речовин, які і «аналізували» ці комплекти на предмет наявності оних.
На поверхні ми опинилися вже далеко за північ. П’ять об’єктів за 6 годин — urbex-тур вийшов дуже насиченим і цікавим. Мої друзі з Талліна, які показали мені Естонію з іншого боку, займаються такими турами на комерційній і цілком легальній основі. Так що якщо буде бажання спуститися під землю в Талліні — пишіть Ivan Digger
—
Автор фото і тексту:
Олексій Мараховец
Використання (повне перенесення на інший ресурс, передрук тексту і фотографій статті без згоди автора заборонено! Будь-які фотографії мого авторства з цієї статті можна купити — звертайтеся, контакти у верхньому пості.
*** Інші цікаві розповіді про Прибалтику:
2 тижні 7 знімних квартирах Росії і Прибалтики
Як влаштована робота «швидкої допомоги» в Естонії
