ПАР — єдина африканська країна, що входить в G20. Країна, яка досі не впоралася з спадщиною періоду апартеїду, де вкрай сильно розшарування суспільства, слабкі школи і високе безробіття. Тут з народження дитини батьки починають збирати гроші на його освіту, а молитва в школі та університеті — природна частина життя.
Середня освіта
Шкільна освіта в ПАР обов’язкова, але, по суті, платне для всіх. Перше, що роблять батьки, які хочуть завести дитину, — це відкривають рахунок і щомісяця відкладають гроші на навчання. Поки дитина зовсім маленький, потрібно накопичити гроші.
Початкова школа в південноафриканському місті Дурбан
Державні школи коштують 100 ренд (приблизно 500 рублів) на місяць, елітні приватні школи (останніх не більше 10-15% від загальної кількості середніх навчальних закладів), у яких навчаються діти африканеров і білих, коштують набагато дорожче. Місяць навчання у них обійдеться в 700 ренд (32 500 рублів), звичайна приватна школа коштує 700 ренд — близько 3400 рублів в місяць.
Дарина Туряниця, яка була учасницею програми Федерації культурних асоціацій мови африкаанс, відвідала кілька приватних шкіл та університетів Йоганнесбурга і Преторії: «Сім’я, в якій я жила, за навчання в школі трьох дітей віддавала майже півтора мільйона ренд в рік. Якщо достаток не дозволяє відкладати гроші, то діти йдуть у звичайну школу — вони коштують набагато дешевше. Можливо, там буде один білий дитина на всю школу, тоді йому не уникнути цькування. У ПАР соціальний клас дорівнює раси. Якщо ти білий, то, значить, що ти багатий, якщо чорний, то — бідний. Це позначається на освіті теж».
У ПАР початкове освіти складається з трьох рівнів — за три роки кожен, старша школа — з 9 по 12 класи. Навчальний рік триває з середини січня по кінець листопада або на початку грудня. Вчителі отримують від 11000 ренд в місяць, тобто від 54 000 рублів.
Південноафриканські школярі
Приватні школи мають кращу інфраструктуру, в класі навчаються від 15 до 20 осіб, у державній — від 40 до 80. Всі школи працюють за одними правилами. Наприклад, скрізь обов’язкова форма, дівчатам заборонено фарбуватися.
Одні з найдорожчих і престижних шкіл — це Вища школа для хлопчиків і Вища школа для дівчаток, заняття там ведуть на мові африкаанс (німецький мову, який був основною мовою ПАР періоду апартеїду, а зараз є одним з 11 офіційних мов республіки — Прим.ред.). Дар’я розповідає, що подібний поділ перейнято у британської системи освіти, звичайно ж гендерного поділу в школах ПАР немає.
Як виглядає звичайна школа? Як правило, це одноповерхова будівля площею з університетський кампус. «Заняття починаються о восьмій ранку. День відкривається лінійкою — молитва під керівництвом пастора про успішне навчання, виступ директора. Уроки тривають до двох годин дня, потім спорт, вокал. По суботах діти не вчаться, але в цей день можуть бути спортивні заходи», — каже Дарина.
Початкова школа в Йоганнесбурзі
Вона окремо наголосила, що південно-африканці до цих пір не можуть прийняти свою історію, тому її не викладають в школі. Замість історії вивчається «географія з історичними фактами».
Крім цього, за словами Дар’ї, величезна увага в школах приділяється спорту, особливо регбі. Раніше в ПАР була одна з найкращих команд світу. Що ще? У школах дуже популярні хори, навіть є передача — битва шкільних хорів. Це першокласні виступи, хористи їздять по світу і виступають на фестивалях.
Заняття в старшій школі міста Йоганнесбург
Вища освіта
ПАР — одна з найрозвиненіших країн в Африці, вона входить в БРІКС і G20. У рейтингу африканських університетів перші три позиції займають внз цієї країни: університет Кейптауна, Витватерсрандский університет і університет Стелланбос.
Університет Кейптауна
На відміну від інших країнах Африки, в ПАР вищу освіту лише зовсім недавно стало більш доступним чорношкірої частини населення. В 2015-2016 роки рух FeesMustFall домоглося того, щоб університети змогли вступити студенти з робочого класу: урядом були створені стипендії, що покривають витрати за навчання.
Витватерсрандский університет
Всі заняття в університетах проходять англійською. За словами Дар’ї Туряниці, на це вплинуло рух Decolonize University, який боровся за те, щоб прибрати мова африкаанс з університетів. «Африкаанс — на ньому зараз кажуть мільйонів вісім — сприймається як мову білих расистів. У ПАР зараз приблизно та ж ситуація, що і в Німеччині після Другої Світової Війни», — каже Дарина.
«Якщо ти білий, то автоматично вважається, що твої родичі брали участь в апартеїді, а ти повинен за це заплатити. У ПАР зараз проводиться політика, яка передбачає расову репрезентативність у всіх сферах. У країні 2% — це індійці, 9% — білі, 9% — кольорові і решта — 80% — чорношкірі. Ця картина повинна бути представлена в університетах. Тому може скластися ситуація, що білому студенту, який за результатами вступного іспиту набрав найвищий бал, кажуть, що квоти на нього немає. В результаті його не приймають в університет», — пояснює вона. Так що замість білого студента візьмуть студента-африканця, тому що він підходить під расову політику. Це називається «расизм навпаки» — в ПАР досі не можуть визначитися, чи вони хочуть будувати «райдужну націю», як заповідав Нельсон Мандела.
Університет Стелланбос
Для студентів з близького зарубіжжя, африканців та іноземних студентів університети пропонують різні ціни за навчання. Середня вартість навчання залежить від одержуваної ступеня: 16000 — 22000 рендів за рік навчання на отримання ступеня бакалавра (від 77 до 106 тисяч рублів), 20000-30000 рендів (від 97 до 145 тисяч рублів) за рік навчання у магістратурі. Програма бакалавріату розрахована на три роки. Бажаючі навчатися в магістратурі повинні перечекати один рік, після чого вони можуть подавати документи на продовження навчання.
Іноземні студенти при вступі повинні надати диплом про повну середню освіту та сертифікат про володіння англійською мовою — TOEFL або IELTS.
Аліса Баліхіна, студентка Інституту країн Азії і Африки МДУ, рік навчалася в Північно-західному університеті Почефструма, останньому навчальному закладі ПАР, де заняття ведуться на мові африкаанс.
У Почефструме університет — ядро міста. Навколо нього розташовуються дрібний бізнес і ферми. Кампус — найкрасивіша з архітектурної точки зору частину міста, чим далі від університету, тим все більш неживе, брудна і небезпечна.
Навчальний рік починається в лютому. Пари тривають 35 хвилин, а в день за розкладом не більше трьох пар. Найпрестижніше в цьому університеті напрямок — медицина. Популярна і професія вчителя, тому що вчителі і професура в Південній Африці отримують більше, ніж у Росії.
Кожен студент сам вибирає предмети, які хоче вивчати. Спеціалізоване вивчення одного предмета в Почефструме коштує близько 10 000 рублів. У Йоганнесбурзі — набагато дорожче: приблизно 300 000 рублів за семестр.
В університетах низькі прохідні бали, тому що шкільна освіта дуже слабке. Професора розповідають, що перші два курсу вони доучивают зі студентами шкільну програму.
У вузах ПАР дуже погано з вивченням історії. «Якось я брала в бібліотеці книгу з історії бундустана. Це території, куди звозили всіх африканців під час апартеїду, расової сегрегації в ПАР у другій половині XX століття. Хлопець, який пробивав цю книгу, запитав мене, що таке бундустан. Я була вражена, це ж величезна частина їх історії. Я ж історик і ходила на пари історичного факультету. Лекції про іслам нагадували лікнеп. Як правило, ці хлопці не знають нічого, крім своєї ферми. З ними можна обговорити мистецтво, історію або світові новини», — каже Аліса.
Як і в школах, релігія є невід’ємною частиною життя вузу. На території кампусу Почефструма є своя церква і пастор
Щонеділі студенти, ошатно вбрані, приходять на службу, а кожну середу і п’ятницю організовані групи щодо спільного читання і розбору Біблії з пастором.
У всіх університетах ПАР — дуже сильні студради, в які складно потрапити. Щоб стати кандидатом у члени ради, потрібно бути кращим студентом курсу. Засідання проходять в конференц-залі, починаються вони знову з релігійних пісень, а потім обговорюється цілком практична порядок денний. У Почефструме, наприклад, Рада придумав збирали гроші для донорів крові: 24 години студенти крутили велосипеди — батарейки заряджали.
Повсякденне життя
Безпека — це величезна проблема в ПАР, а завжди бути напоготові — правило номер один. Все в основному пересуваються на машинах, пішки ходять тільки дуже бідні люди. Студенти пересуваються групами. «Хочеш кудись піти — дзвони одному, він тебе забере на машині, домовся з ним заздалегідь. У дівчат є правило: сонце сіло — я не виходжу з дому», — розповідає Аліса.
Південноафриканські школярі
Можна піти в магазин — і втратити телефону, та й це не головне, у тебе не просто заберуть смартфон, а приставлять ніж або пістолет до голови. Грабежі і насильство — загальновідомий факт, але про нього намагаються не говорити. Психологи пояснюють це посттравматичним ефектом війни, у суспільстві є страшна непроговоренность проблем.
Якщо ти хочеш, щоб та чи інша послуга була якісною, потрібно звертатися до приватного сектору. Наприклад, якщо у поліцейських для патрулювання, забезпечення безпеки є тільки дві машини, то у приватної охоронної компанії їх буде вісім. Все саме так і працює — диспропорція у бік приватного сектора більш ніж очевидна.
«Перший місяць я звикала до нових правил. Коли я залишилася в гуртожитку на канікули одна, то мої близькі друзі покликали мене жити до себе, бо боялися залишати одну в гуртожитку. Моя магістерська робота присвячена почуттю безпеки південних африканців», — описує своє життя в ПАР Аліса.
