13 лютого 1784 рік указом Катерини II Росія отримала вихід до Чорному морю

0
211


Іван Айвазовський «Феодосійська затока», 1855
За правління імператриці Катерини II, яка називала себе продовжувачем справ Петра Великого, межі Російської імперії значно розширилися. Якщо при Петра I Росія одержала вихід до Балтійського моря, то при Катерині II – до Чорного.
Під час війни з Туреччиною в 1771 році російські війська блискавично, протягом 16 днів оволоділи Кримом, орієнтований на Порту кримський хан Селім III Гірей втік, в містечку Карасубазар у 1772 році був підписаний договір, згідно з яким Крим оголошувався незалежним від Османської імперії державним утворенням.
Якщо спочатку приєднувати півострів до Росії в плани Катерини не входило, то час показав, що повноцінне життя в Криму можлива лише у складі Росії.
У 1783 році вийшов знаменитий Маніфест «Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана і всієї Кубанської сторони під Російську державу». Дипломатам з Петербурга вдалося домовитися з місцевою знаттю, і ті присягнули на вірність російській короні, приєднання Криму пройшла безкровно.
На нових землях необхідно було облаштовувати життя у відповідності з законами Російської імперії, і для включення півострова до державної та адміністративну структуру, була утворена Таврійська область.
Імператорський указ від 2 (13) лютого 1784 рік, визначаючи межі області «півострів Крим з землею, що лежить між Перекопу і меж Екатеринославскаго Намісництва, і острів Таман», припускав подальше установа тут губернаторства, адміністративний поділ області покладалося на генерал-губернатора, Катеринославського і Таврійського Григорій Потьомкін.
Область розділили на 7 повітів, її центр спочатку розташовувався у містечку Карасубазар, а потім був перенесений в містечко АК-Мечеть, з перейменуванням її в Сімферополь (в перекладі з грецької мови «місто користі»). Першим правителем області був призначений Василь Каховський.
Крім обласного правління, з середини 1784 року тут почали свою діяльність обласна казенна палата, з 1787 року – обласний і городові магістрати, палати цивільного і кримінального судів. Верхній земський суд, верхня і нижня розправи.
Про те, що Крим став частиною Росії, з якою вона не має наміру розлучатися ні за яких обставин (про повернення Криму мріяли турки), крім адміністративного устрою говорить факт подорожі на півострів державної правительки. У поїздці в Тавриду Катерину супроводжував імператор Священної Римської імперії Йосип II, Австрія була на боці Росії.
З 1802 року Крим і північне Причорномор’я увійдуть в утворену Таврійську губернію.