Запахи завжди відігравали велику роль в житті людей. Багато з них століттями використовуються в лікувальних цілях, що породило цілу течію в нетрадиційній медицині — ароматерапію. Допомагали боротися запахи і зі злими силами. Напевно всі чули фразу»біжить, як чорт від ладану». Чому ладан так лякає ворога роду людського і чим ще відлякували нечисть наші предки?
Ладан і злі сили
Ладан — це ароматична смола, одержувана всього з трьох видів дерев роду босвеллія. Вони ростуть в теплому кліматі, тому ладан виробляють в східній африці, на аравійському півострові і в азії. На сході ладан використовувався з незапам’ятних часів, але на русь прийшов з візантії, разом з християнством.
Використовують ладан під час богослужінь, помістивши в кадило з розпеченим вугіллям або в лампади. З давніх пір вважається, що аромат ладану угодний богу і тому жахливо неприємний нечистій силі. Ладан навіть був серед дарів, принесених волхвами немовляті ісусу. Саме тому обкурювання димом цієї смоли часто виробляли при екзорцизмі і вигнанні бісів з приміщень.
Колись ладан використовували не тільки священнослужителі, а й прості люди. Їм обкурювали місця, де збиралися на свята люди. Вважалося, що ладану бояться не тільки чорти, а й люди продали душу дияволу і просто ті, чия совість нечиста. Ходило повір’я, що всі, хто так чи інакше пов’язаний з силами зла, намагаються якомога швидше покинути місце, де пахне ладаном. Так і з’явився вислів»біжить, як чорт від ладану».
Часник — ще одне заморське засіб від нечисті
Можна подумати, що часник на русі був завжди. Але це не так. Як і багато інших культур він був привезений до нас з далеких країн. Дивно, але в наші краї часник, як і ладан, потрапив з візантії і приблизно в той же час — в 9 столітті. Часник швидко полюбився простим людям, адже він був хоч і заморським продуктом, але куди більш дешевим ніж пахощі.
У старовинних книгах було безліч рецептів по застосуванню часнику в лікувальних цілях. Вважалося, що якщо його їсти щодня, то шкіра буде чистою, а застуда ніколи не пристане. Тому, незважаючи на не найприємніший запах, часник застосовували повсюдно. Дивно, що за багато століть до появи сучасної науки люди знали про його лікувальні властивості. Зараз біохіміки і медики повністю підтверджують антибактеріологічну дію часнику.
На русі вірили і в те, що часнику бояться не тільки хвороби, але і злі сили. Збираючи чоловіків на війну або просто в далеку дорогу, дружини завжди клали в сумку мішечок з часником. У деяких районах такий мішечок взагалі вішали на шию, поруч з натільним хрестом. Тепер ми знаємо, що в захисні властивості цієї рослини вірили не тільки слов’яни. Часник-вірний засіб від будь нежиті в країнах європи і в сша.
Особливо цінували властивості часнику жінки. Селянки натирали їм під час великого посту і в святвечір груди, пахви і ступні. Запах часнику захищав від диявольських ман і пристріту. З цією ж метою зубки часнику вплітали в коси нареченим перед одруженням.
Ясен — споконвічно російське засіб
Трохи прикро, що про захисні властивості заморського ладану і часнику знають всі, а про наш, російською ясені майже ніхто не чув. Більш того, сучасна молодь часто взагалі не знає, що це за дерево. А всього пару сотень років тому в народі вірили, що запах деревини ясена здатний відлякувати змій.
Деякі селяни, вирушаючи на покіс, навіть замочували сорочки і портки у відварі кори цього дерева. Чомусь вважалося, що змії не жалять того, хто пахне ясенем і навіть впадають в ступор, відчувши це дерево. Особливо забобонні персони вірили, що можна управляти зміями за допомогою палички з ясена. Складно сказати, скільки народу поплатилося за свою наївність і були вжалені небезпечними гадами.
Ще небезпечнішою була віра в те, що укушеного плазуном людини можна зцілити тієї ж ясеневою паличкою. Її потрібно було просто прикласти до місця укусу і більше можна було не хвилюватися. Так як змія була символом диявола, то властивості ясена проектувалися і на нечисту силу. Посохи і хрести з цього дерева допомагали боротися з чортами не гірше осикових.
Таємниця російського духу
«там російський дух, там руссю пахне» — писав у поемі «руслан і людмила» олександр пушкін. «російським духом пахне!»- невдоволено бурчала баба яга, перед приходом івана. Навряд чи хтось замислювався над цим самим «духом», читаючи уривок про лукомор’я або російські народні казки. Для сучасної людини ця фраза не несе ніякого сенсу, а ось ще за часів пушкіна все було інакше. За старих часів вірили, що запах людського тіла має сильні захисні властивості.
З запахом людини було пов’язано чимало звичаїв. Наприклад, якщо жінка забирала дитину з люльки, то на його місце часто клали чобіт або валянок. Взуття повинна була бути чоловічою, неодмінно з правої ноги і обов’язково ношена, з «духом». Це допомагало відігнати нечисть, яка прагне потайки залізти в дитяче ліжко, щоб завдати немовляті шкоди. Чоловіче взуття найкраще підходила в якості оберега, так як «російський дух» був ефективніше у сильних духом і тілом людей.
Цікаво, але в деяких північних селах росії цей звичай зберігся досі. Правда, він вже не виглядає так лякаюче з точки зору гігієни. У ліжечко дитини поміщають не брудний чоловічий чобіт, а декоративний іграшковий чобіток-іграшку.
