На Камчатці зовсім небагато автомобільних доріг, зате багато ведмежих стежок. Їх повно навіть в околицях столиці півострова Петропавловська-Камчатського. Віковими зручними стежками користуються не тільки клишоногі, але і інші звірі, а також люди. Земля на магістральних стежках за сотні років використання ущільнена поколіннями ведмедів, тому ходити по ним одне задоволення, правда, до тих пір, поки стежка не заведе тебе в зарості стлаников або не зустріли з самим топтыгиным.
Стежки на березі нерестової річки.
У сирої тундрі ведмеді набивають глибоку, немов тракторну колію.
Ведмежа стежка навесні.
Зустріч на стежці.
А тим часом…
Кордон Трав’яний в Південно-Камчатському федеральному заказнику, ранок 23 вересня 2015.
Півтора місяця мене не було на Камчатці, і за це ситне час сеголетки з крихітних, незграбних, але живих, як ртуть малюків перетворилися в товстих і ледачих тюхтіїв-це.
Ведмежі матері, які водять ведмежат, зараз перебувають у чудовій спортивній формі: адже їм треба годувати не тільки себе, але і виводок. А ось бездітні вагітні матухи вже разъелись до непристойності. Хоч зараз в барліг лягай. А до зимового сну ще гуляти і гуляти…
Тутешні старійшини.
Зазвичай вони намагаються не показуватися зайвий раз на людях, уникають виходити на берег Курильського озера. Але сьогодні ця трійця цілком мирно рыбачила в гирлі Этамынка, в кілометрі від кордону. Погляди у них, звичайно, не зовсім доброзичливі, але і у людських мужиків, які живуть другу половину життя, очі теж не обов’язково сяють добром…
Джерело:
