— Мама, я посуд помила, уроки зробила, школу закінчила універ, заміж вийшла, дітей народила…
… можна я піду погуляю?
Один фермер зібрався в місто по справах і каже дружині.
— Сьогодні прийде ветеринар і буде осіменяти корів. Щоб ти
знала яких — у хліві, я приб’ю цвяхами балки навпаки корів.
І поїхав. Прийшов ветеринар, і дружина повела його в хлів.
— Треба осіменити ось цю, цю і цю дівку! — грит.
— А цвях-то навіщо тут вбито, цікаво?!
— Ну-у, напевно, щоб ви штани свої повісили…
70-ті роки. Інженера Рабиновича послали у відрядження до Франції. Звідти
він надіслав телеграму: «Я вибрав свободу». Скликали партзбори, щоб
затаврувати нєвозвращєнца і зробити оргвисновки. Раптом в середині зборів
до зали входить Рабінович. Німа сцена.
— Мені було цікаво, — пояснив Рабінович, — як ви зрозумієте мою
телеграму.
— Ви не уявляєте, як мені буває важко з дружиною, — скаржиться
пацієнт невропатолога, -Вона задає питання, сама ж на нього відповідає
замість мене, а потім півгодини пояснює, чому я відповів неправильно.
— Моя дівчина зважують на вагах. Після розчарувалася і їй прийшла геніальна ідея: зважитися втягнувши живіт. І з радісним криком: «Ура! Менше на півкілограма!» бігала по кімнаті, моя блондинка.
— Втягнути живіт на терезах — це фігня. Я от раз в ліфті, коли лампочка перевантаження загорілася, ляпнув — треба всім підняти одну ногу! — Так навіть заступник головного підняв. Так що не чіпайте блондинок.
Моя дівчина така ненаситна в ліжку…
… ледве встигаю готувати їй сніданки.
— Сьома, ти мені приснився в еротичному сні.
— Та шо там, Сара, я тобі витворяв?
— Ти прийшов і все зіпсував…
— Хочу хом’яка.
— За ним треба доглядати, стежити, прибирати, регулярно годувати, міняти
воду, грати з ним.
— Хочу стати хом’яком.
На Україні назріває демографічна криза…
Число тих, хто краде, продовжує зростати…,
… а число тих, у кого можна щось вкрасти, катастрофічно скорочується.
Я ще пам’ятаю часи, коли лайкались на сіннику.
Мер міста не тільки пообіцяв побудувати нову церкву, але і, знявши сорочку, тут же показав, як вона буде виглядати.
Не повірите. Випадково натрапив тут на хлопця, який мене в школі завжди ображав. Копав город, і раптом раз — щось тверде.
Я завжди шкодував, що не проводив більше часу з дідусем.
Замість того, щоб грати з друзями у футбол, треба було приходити до нього і слухати його історії, спогади про старі добрі часи.
Замість того, щоб годинами грати в комп’ютер — ходити в магазин, купувати його улюблену газету.
Сумно, але минулого місяця старий виграв у лотерею.
Він звалив в Іспанії і не посилає нам ні копійки.
