Одного разу в самий розпал боїв за первісне нагромадження капіталу, коли кремлівська челядь улесливо виляла хвостом перед новим господарем, в середовищі барнаульских поетів-авангардистів відбулася розмова, в якій було винесено припущення, що, швидше за все, кремлівські аферисти – це не люди.
Вірніше, вже не люди.
Що відбувається з ними в момент ініціації в політичну еліту країни. Можливо, це було навіяно чудовою книгою Роберта Ханлайна «Ляльководи» (тоді ми ще читали фантастику), частково – від перегляду нового тоді бойовика «Чужі» (тоді ще й не підозрювали про «Матриці»), хоча вже досить ясно все було показано у фільмі «Вони живуть». Але як би те ні було, незабаром після тієї розмови підтвердження цим фантастичним припущенням посипалися з усіх боків. При зіставленні багатьох досі невідомих фактів вибудовується картина відбуваються закулісних ігор кремлівських тимчасових правителів.
Якщо прийняти радянський період як якусь повчальну віху в історії держави російського в цілому, то можна сміливо стверджувати, що збій в закритій системі нашої внутрішньої соціально-економічного життя розпочався з листопада 1985 року, коли відбулася радянсько-американська зустріч у верхах М. Горбачова і Р. Рейгана в Женеві. Як писали в газетах: «Вона вилилася у відкритий широкий діалог, що надав істотний вплив на загальну обстановку в світі, а також поклала початок співпраці в ряді сфер двосторонніх відносин СРСР — США.
Обидві сторони заявили, що «ядерна війна не повинна бути розв’язана і в ній не може бути переможців», і зобов’язалися не прагнути до досягнення військової переваги, підкреслили важливість запобігання будь-війни між ними — ядерної або звичайної».
26 квітня 1986 року відбувається загадковий вибух на Чорнобильській АЕС. Як відомо, академік Легасов, очолював відразу після катастрофи ліквідаційні роботи на Чорнобильській АЕС, покінчив життя самогубством, повісившись у власному робочому кабінеті. Втім, самогубство – це офіційна версія, в яку до сих пір не вірять ні родичі, ні близькі академіка, які знали, що академік знайшов розгадку причини вибуху.
Виявляється, за 25 секунд до вибуху Четвертого реактора багато сейсмічні станції, розкидані по всій земній кулі, зафіксували дивну високочастотну сейсмічну хвилю.
Дивина полягала в тому, що спектр частот, що супроводжують такі хвилі, скажімо, при землетрусах, знаходиться набагато нижче. Спочатку хвилю вважали наслідком вибуху Четвертого реактора, але пізніше з’ясували, що вибух стався на 25 секунд пізніше, і саме примітне, джерело хвилі перебував мало не під Четвертим енергоблоком ЧАЕС. Пояснити природу виникнення дивною сейсмоволны якими-небудь природними причинами поки ніхто не може. Хоча подію більше нагадувало дуже потужне локальний землетрус.
Тому деякі незалежні експерти прийшли до сенсаційних висновків: цілком можливо, що проти Чорнобильській АЕС була здійснена диверсія з застосуванням новітніх засобів ведення війни — пучкового зброї, встановленого на штучному супутнику землі, або так званого дистанційного геотектонічного зброї. Взяти хоча б наднизькі звукові частоти, які викликають у людей пригнічений настрій і навіть паніку.
Наш океанограф Шулейкін встановив, що такі хвилі виникають іноді в океані. Можливо, в цьому і полягає розгадка таємниці «Летючого Голландця». А що заважає виготовити випромінювачі інфразвуку і застосовувати їх для розгону натовпу? Але якщо такі роботи велися, то вони були добре засекречені. Принаймні, за даними ЦРУ, СРСР тільки в 1975 році витратив на подібні цілі 150 мільйонів рублів.
В жовтні 1986 року, після зустрічі М. Горбачова і Р. Рейгана в Рейк’явіку, за пропозицією радянської сторони починається радикальне скорочення ядерних озброєнь. І хоча всі перспективний розвиток економіки СРСР на 80-ті – 90-е рр. велося на випередження в області будівництва об’єктів ядерної енергетики, головний керівник країни Рад повністю здає позиції світової супердержави.
Заступник начальника президентської служби безпеки генерал-майор Рогозін вважає, що непропорційно великі поступки Горбачова західним країнам, зроблені ним у 1988 році в Женеві, можуть бути пояснені таємним впливом на його підсвідомість. На думку багатьох фахівців, президент Рейган використовував проти нього метод «довгої руки» — навмисне надовго затягував рукостискання. А здивування Горбачова в цей момент використовувалося для якогось навіювання. У результаті зустріч президентів тривала 10 хвилин, як було записано в регламенті, а майже годину. Це дозволило Рейгану домогтися потрібного результату, хоча до того часу він зарекомендував себе як затятий ворог Радянського Союзу — «імперії зла» (за його термінологією). Здавалося, зустріч з ним мало обнадеживала.
Але сталося щось дивовижне. «Наше знайомство, — розповідає Горбачов у книзі «Життя і реформи», — сталося природно і невимушено. З боку декому навіть здалося, що ми відразу заговорили на якомусь зрозумілою обом мовою, англійською або есперанто». На цьому «зрозумілою» і, мабуть, доступному тільки їм мовою, вони спілкувалися віч-на-віч. Горбачов згадує: «П’ять або шість зустрічей ми провели один на один, причому щоразу з порушенням «графіка»… наша розмова з Рональдом Рейганом був інтенсивним, змістовним, в окремі моменти емоційним. Але що дуже важливо: відвертим і, чим краще ми пізнавали один одного, дружнім». До кінця зустрічі Горбачов відчув, що «з Рейганом можна мати справу».
Примітна остання фраза, запозичена у Тетчер дала Горбачову таку ж характеристику. Цей лексичний прийом як би натякає, що Тетчер, Рейган і Горбачов — люди одного кола, які «можуть мати справу один з одним.
До речі сказати, коли був убитий маршал Ахромеев, офіційна версія була, звичайно ж, самогубство. Він знав, про що Горбачов домовлявся з Рейганом в Рейк’явіку. Говорив: «Якщо б народ дізнався, про що там домовлявся Горбачов, нам би цього не пробачили».
АНАТОЛІЙ УТКІН, директор Центру міжнародних досліджень Інституту США і Канади РАН, професор, доктор історичних наук:
В 1990р. людина, що володів найбільшою армією світу, добровільно знищив більше половини наших звичайних озброєнь, кращі танки і літаки. Ще раніше він знищив кращі твердопаливні ракети СС-20 в обмін на скорочення «паперових» (існували лише в проекті) американських «Першингов». Скоротив удвічі важкі ракети СС-18, скоротив новітні СС-23 підвищеної точності… В цілому СРСР знищив набагато більше ракет і пускових установок, ніж США.
Так чи інакше, «перебудова» відбулася. Жага влади штовхнула наступного временщика, Бориса Єльцина, на підле зрадництво – знищення Радянського Союзу. Тієї країни, за яку гинули солдати на Другій світовій війні, не стало відразу. Під горілочку і хохотки 8 грудня 1991 року лідери Росії, України і Білорусії підписали Біловезьку угоду, а вже 21 грудня з’явилося нове міждержавне утворення — Співдружність Незалежних Держав. Плани американських ляльководів були втілені в життя. Подальший розвал країни, планомірно истребляющий все, створене багаторічною працею радянського народу, на ділі показав, що це не люди. Щось чуже рухає ними. Як пояснити розстріл танками Білого дому в центрі столиці, де зібралися кращі люди того часу на захист законного правопорядку? Та й дальші масові розстріли мирного населення, ганебно приховувані по цю пору… В країні запанувала анархія, не було міста, реальна влада якого не перебувала б в руках у бандитів, відкрито глумящихся над жадібністю недолугій міліції. Що сталося з військовими, які давали присягу служити Батьківщині, а не її ворогам?..
Олександр Редут
