Кладовище членів мафії Нью-Йорка (25 фото + відео)

Після смерті всі рівні, тому тут по сусідству можуть лежати колишні нерозлучні друзі і закляті вороги, вбивці і жертви, стукач працював на ФБР і глава мафіозної сім’ї. Багато хто з сьогоднішніх мешканців кладовища закінчили свій життєвий шлях перебуваючи в’язниці, когось помер вільним, але з кулею в голові, а хтось дожив від старості і помер від серцевого нападу читаючи газету у власному будинку. Які б не був їх кінець, історія кожного майже готовий сценарій для голлівудського фільму.

Найвідомішим резидентом кладовища є Чарльз «Лаки» Лучано (1897-1962) — американський гангстер №1, глава клану Дженовезе/Лучано, батько організованої злочинності США і один з наймогутніших кримінальних лідерів, реорганизовавший мафію і створив першу Комісію.

Лучано займався всім: бутлегерством, наркотиками, азартними іграми, проституцією, замовними вбивствами і т. п. систематизуючи, організовуючи і перетворюючи все це в прибутковий бізнес. Йому належала величезна мережа публічних будинків в Нью-Йорку, він першим з босів мафії почав співпрацювати зі злочинцями не італійського походження, він був одним з організаторів «Корпорації вбивств» — італо-єврейської бойової бригадою займалася вбивствами за наказом мафії, він налагодив канал постачання наркотиків в США і запропонував продавати героїн зі знижкою серед жителів неблагополучних і чорних районів, створюючи таким чином майбутній ринок збуту.

У 1936 році Лучано був засуджений за численні злочини і повинен був провести значну частину свого життя у в’язниці, але почалася Друга світова і Лучано виявився корисним розвідки ВМС США, ставши посередником між мафіозними босами, контролювали територію портів і американськими властями. Він же допоміг налагодити відносини з італійською мафією перед висадкою союзників на Сицилію. В результаті, в 1946 році за заслуги перед країною (як би дико це не звучало) він був звільнений з в’язниці на умовах подальшої депортації в Італію (що було незаконно, так як Лучано був громадянином США). Пообідавши в останній раз на борту судна, що стоїть в нью-йоркському порту, він назавжди покинув Америку. Повернутися сюди він зміг вже тільки лежачи в дерев’яному ящику.

У 1962 році Лучано помер від серцевого нападу в аеропорту Неаполя, куди приїхав для зустрічі з американським продюсером Мартіном Гошем, який вирішив зняти документальний фільм про нього.

Тіло Лучано провезли по Неаполю у великій кареті, запряженій восьмериком вороних коней і залишили в одній з церков в очікуванні дозволу від влади США.

————————————————ВІДЕО

Коли дозвіл було отримано, труну з тілом завантажили на борт літака авіакомпанії Pan American World Airways і перевезли в Нью-Йорк. В аеропорту колишнього могутнього боса Нью-Йорка зустрічали лише два рідних брата і 50 співробітників різних правоохоронних відомств. В їх супроводі труну з тілом доставили на цвинтарі, де помістили у сімейний склеп, який Лучано придбав у 1935 році за 25 000 доларів.

Лаки Лучано у Boardwalk Empire.

Сальваторе Маранцано (1886-1931) — мафіозний бос з Сицилії.

У 1925 році переїхав з Італії в Бруклін і став займатися бутлегерством. Набравши достатньо сил і впливу вирішив зійти на вершину мафіозного Олімпу, для чого йому потрібно було усунути головного конкурента — тодішнього «бос всіх босів» Джо Массерию.

Тривала розбирання між бандами отримала назву Кастелламмарской війни і тривала майже 4 роки, забравши життя 60 гангстерів. Всі закінчилася з вбивством Массерии, замах на якого (за однією з версій) допоміг організувати Лаки Лучано (на той момент підлеглий Массерии). Зустрівшись і пообідавши в улюбленому ресторані Массерии — «Nuova Villa Tammaro» на Коні-Айленді (це місце сьогодні) вони сіли грати в карти. Вигравши дві партії Лучано вийшов в туалет і в той же момент до зали увійшли Багсі Сігел (той, що потім побудує казино Фламінго в Лас-Вегасі), Віто Дженовезе, Альберт Анастазиа і Джо Адоніс, розстріляли Массерию з пістолетів. Після усунення конкурентів Маранцано призначив себе «бос всіх босів», ввів нову мафіозну ієрархію (Boss, Underboss, Consigliere, Capo, Soldier) і формально розділив Нью-Йорк між п’ятьма сім’ями.

Массерия з картою в руках.

Маранцано не довго насолоджувався перемогою і отриманою владою. Через місяць він був убитий прямо в своєму офісі на 9-му поверсі Хэлмсли-білдінг. Роботу виконали троє кілерів членів Корпорації вбивств. Одним з них був все той же Багсі Сігел.

Замовником замаху був Лаки Лучано, який і виявився реальним переможцем у цій війні. За ініціативою Лучано і щоб уникнути кровопролиття і конфліктів у майбутньому, титул «бос всіх босів» був скасований, а керівництво перейшло до Комісії, в якій засідали голови найбільш могутніх сімей.

Джо Массерия похований на кладовищі Голгофа в Куінсі, на якому знімали похорон Дона Карлеоне з першої частини Крстного батька. Массерия в Boardwalk Empire.

Віто «Дон Віто» Дженовезе (1897-1969) — у 15 років переїхав з Італії в Нью-Йорк і почав кар’єру з дрібних злочинів: крадіжки і збору грошей з гравців. Потрапивши в банду в Массерии перейшов на більш кваліфіковану роботу типу рекету, вимагання і вбивств.

Разом Лучано брав участь у змові проти Массерии і був одним з безпосередніх виконавців його вбивства. Після арешту Лучано став босом сім’ї Лучано (Дженовезе), але всього через рік, через скоєного ним вбивства та активного переслідування з боку нью-йоркської поліції, був змушений втекти до Італії з двома валізами грошей. Там, заплативши 250 000 доларів, він здобув заступництво Муссоліні і почав займатися наркоторгівлею і операціями на чорному ринку. Коли на Сицилії висаджуються війська союзників, то Дженовезе швидко переходить на їхній бік і починає активну співпрацю з новою владою. Працюючи перекладачем на армію США, він торгує украденим у армії майном. Був заарештований військовою поліцією, яка в ході слідства з’ясувала, що він розшукується за вбивство вчинене на території США, після депортований в Америку, де постав перед судом. Вийшовши під заставу він швидко вирішує проблему усунувши всіх свідків. Суд визнає його невинним. Поки він був бігах, головою сім’ї став Френк Костелло і Дженовезе довелося чекати цілих 11 років, перш ніж він зміг повернути собі владу. У 1957 році Дженовезе організував замах на Костелло, і хоча воно не пройшло вдало, він все-таки зміг домогтися бажаного результату. Костелло зрозумів, що Дженовезе не зупиниться і пішов на спочинок, втративши таким чином влада, але зберігши собі життя. Як тільки Дон Віто зайняв місце голови сім’ї Лучано, то тут же перейменував її в Дженовезе. Лучано вже був безсилий що-небудь зробити.

Наступною мішенню став Альберт Анастазія, глава сім’ї Мангано і старий партнер Лаки Лучано, до якого Дженовезе відчував давню особисту неприязнь.

Анастазія.

Для здійснення задуманого він входить в змову з підлеглим Анастасії — Карло Гамбіно, який у разі смерті боса займе його місце і стане союзником Дженовезе. 26 жовтня 1957 року Альберт Анастазія був убитий в перукарні, а Гамбіно стає главою сім’ї.

Але замість союзника, Дженовезе знайшов смертельного ворога. Всього через рік Дженовезе був заарештований в Атланті нібито при отриманні великої партії героїну та отримав 15 років в’язниці, що для людини його віку означало довічне ув’язнення. Головним свідком у справі виступав дрібний пуерторіканський наркодилер.

За однією з версій, саме Гамбіно, домовившись з Лучано, заплатив 100 000 доларів пуерторіканцю, щоб той виманив на зустріч, а потім підставив Дженовезе. Дон Віто помер у в’язниці в 1969 році.

Альберт Анастазія похований на кладовищі Грін-вуд в Брукліні.

Карло «Дон Карло Гамбіно (1902-1976) — один з найбільш могутніх босів мафії не закінчив навіть середньої школи, не мав американського громадянства і жив на території США нелегально.

Народився на Сицилії. У 1921 році нелегально перебрався в США й відразу ж став членом однієї з італійських банд під проводом Сальваторе Д Акіла. Заробивши перші великі гроші на торгівлі алкоголем за часів Сухого закону, він перейшов на торгівлю краденими продуктовими талонами під час Другої світової війни. У 1957 році, після вбивства Альберта Анастасія, він став главою сім’ї Мангано, перейменувавши її в Гамбіно і зробивши наймогутнішою в США. Після приходу до влади розширив вплив сім’ї на інші міста, займаючись рекетом в Чикаго, Лос-Анджелесі, Майамі, Бостоні, Сан-Франциско і Лас-Вегасі. Сім’я Гамбіно контролювала весь Манхеттен і практично всі порти Нью-Йорка. Після того, як його син одружився на дочці голови сім’ї Луккезе, Гамбіно отримав контроль над аеропортом Кеннеді.

Гамбіно забороняв своїм людям мати яку-небудь справу з торгівлею наркотиками, т. к. це привернуло дуже багато уваги з боку поліції. Порушникам заборони загрожувала смерть. Цікаво, що не дивлячись на численні звинувачення і арешти, Гамбіно жодного дня не провів у в’язниці.

У 70-х влада неодноразово збиралися депортувати його в Італію, на підставі того, що він в’їхав у США нелегально, але на кожне судове слухання його привозили на каталці з кисневою маскою, а доктор заявляв, що тільки хворий переніс черговий серцевий напад і здоров’я настільки погано, що він ось-ось помре. Як тільки рішення відкладали, то хворому відразу ставало набагато краще. Коли трюк з докторами перестав працювати, то Гамбіно найняв двох впливових сенаторів, якому обіцяли довічно платити за 1 000 доларів за кожен місяць, що Гамбіно проведе в США. Гамбіно був скритним, мало говорив на публіці, а в його домі не було телефону. Всі важливі накази він віддавав кивком голови, що зводило нанівець будь-яку прослуховування. Зрештою, щоб просто подратувати Гамбіно, поліція поставила поліцейський фургон напханий прослуховуючої апаратурою прямо навпроти його будинку. У фургоні цілодобово чергували співробітники в цивільному, а на борту красувався напис — «Бюро по контролю за організованою злочинністю».

Гамбіно крайній праворуч. У центрі Френк Сінатра.

Незважаючи на величезний вплив і гроші, Гамбіно, як і личить справжньому мафіозному дону, жив дуже скромно. У нього був невеликий будинок на Оушен-парквее (google maps), де проверталися багатомільйонні угоди і вирішувалися долі людей, а їздив він не на розкішному Кадилаку або Лінкольні а на звичайному Бьюике. Все, що він міг собі дозволити зовнішніх атрибутів, це замовний номерний знак CG1. Помер Дон Карло від серцевого нападу, коли дивився по телевізору бейсбольний матч в своєму заміському будинку на Лонг-Айленді (в такому ж скромному, що і бруклінський). На його похоронах були присутні кілька десятків тисяч людей з’їхалися з усієї країни.

І далеко не всі були членами мафії. Попрощатися з доном прийшло безліч звичайних жителів Нью-Йорка.

Джо Коломбо (1923-1978) — глава клану Коломбо, наймолодший бос мафії (41 рік). Був першим в історії босом народилися на території США, а не в Італії і першим, хто не уникав публічності, що в результаті його і згубило. Коломбо заснував Лігу за громадянські права італо-американців і активно виступав на різних заходах як її глава.

У 1971 році Ліга допомогла у зйомках першої частини Хрещеного батька, висунувши умову, що у фільмі не будуть використовуватися слова «мафія» та «коза-нстра». Тобто мафія попросила творців фільму не називати мафію — мафією. У тому ж році на Коломбо було скоєно замах, що перетворило його в овоч. Коли Коломбо йшов до сцени, щоб виступити перед 150 тисячною юрбою, що зібралася на площі Коламбус-сквер на фестивалі італо-американського єдності, у нього кілька разів вистрілив чорний сутенер Джером Джонсон. Кулі потрапили в голову і шию мафіозного боса.