Біля входу в розважальний клуб і казино»метелиця». Москва, 1990-і роки.
У 1993 році на новому арбаті з’явився розважальний комплекс «метелиця» на місці колишнього кафе-морозива з однойменною назвою, про що гостей і жителів столиці сповістила газета «коммерсантъ» в статті «у новому казино можна пограти в кості». Казино було відкрито давидом якобашвілі і його зарубіжними партнерами з компанії «олбі».
З інтерв’ю колишнього генерального директора клубу:
Я вважаю, що якщо справи йдуть добре, особливо витрачатися на рекламу не треба. Ніхто ж не рекламує «майбах». Казино, до речі, теж особливо не рекламували, а всі туди йшли. «метелиця» ніколи не рекламувала себе, зате рекламувала виконавців, які в ній виступали: «у казино «метелиця» виступає звездинський!»і у людей народжувалася асоціація зірок — «метелиця», філіп — «метелиця», орбакайте — теж»метелиця».
Один випадок я не забуду ніколи. 1993-й рік, з танків стріляють по білому дому. Я стою біля входу в казино на новому арбаті. Кошмар, вибухи, а народ такий простий, з дітьми йде дивитися, як там стріляють. На новому арбаті автоматники, снайпери почали відстрілюватися, загалом, мати чесна! я і кажу: «як можна, з дитиною?»почали стріляти на новому арбаті, потім на старому арбаті теж. У мене там взагалі трохи шеф-кухаря не вбили. Він, австрієць, йшов з роботи додому, його зміна скінчилася, а жив він на старому арбаті. Потім розповідав: «я, каже, інтуїтивно відчув, що щось зараз буде не так, тільки зробив в сторону крок, і в цей момент за мною щось в бак сміттєвий — бум!. Подивився, а там така дірища, просто жах!»
Всі гравці — люди дуже забобонні. У нас був один вірменин, він чудово грав в покер, часто вигравав. У нього була одна дивина-собі він залишав тільки половину виграшу, а другу роздавав круп’є і офіціанткам.
Для залучення клієнтів в «метелицю» стали запрошувати не тільки російських артистів, а й зарубіжних зірок. Простіше сказати, хто в цьому казино не виступав. Саме з «метелиці» отримали квиток на велику сцену підопічні юрія айзеншпіса влад сташевський і діма білан.
Про чайових в казино розмова особлива. Чайові-це гроші не фірми, це гроші персоналу. У наших працівників був закон: всі чайові збиралися в загальний кошик, а потім ділилися порівну між усіма. Одного разу мені дзвонять:»приїжджай швидше, у тебе в казино бійка, працівники побилися». Що за дурниця? приїжджаю, бачу: миловидна дівчина, а проти неї четверо. Виявилося, якийсь гравець дав їй в якості чайових … Десять тисяч доларів. Їй би треба було здати їх в «общак», а вона візьми та скажи: «фіг! дав він їх мені, ні з ким ділитися не буду». І почалася бійка в кров.
У нас в «метелиці» був випадок. Чоловік купив десять жетонів, будинки склеїв їх між собою, вийшов стовпчик. Просвердлив, вставив відеокамеру і зробив маленьку дірочку під об’єктив. Круп’є роздає карти стоячи, і якщо дивитися з рівня столу, видно, які карти і куди йдуть. Сигнал з камери йшов в машину на вулиці, а з неї вже давали команду гравцеві в казино: «скидай, бери, ще бери», — і т. Д. Хлопець виграв десь в районі 150-180 тисяч доларів, вже не пам’ятаю, поки хлопці не помітили, що він якось дивно поводиться з цими фішками: не чіпає, не рухає. Загалом, вирахували.
